Метелик або трішки свого

Вчора він пішов і подарував мені блакитного метелика. Сказав, що цей метелик - то його любов, і я маю берегти її. А потім розвернувся і пішов геть. Що я мала робити з тим метеликом, якщо чоловік, якого люблю, пішов? Кинула метелика, а сама полетіла за ним через дві сходинки, а серце ще скоріше. Та все одно не встигла... Ніколи не наздоганяйте тих, хто пішов, бо повернути неможливе неможливо...

Я цілу вічність поверталася до своєї кімнати, щоб роздивитися метелика. А коли минуло кілька секунд, знайшла мертвою його любов. Не вберегла...

У метелика були тендітні блакитні крильця - легкі й прозорі, як вітер, ніжно-трепетні, як дівочі вії. Це створіння природи було надзвичайно красиве, я би сказала довершене, але воно було мертве... Що я мала робити далі? Спробувала реанімувати, цілувала крильця - але мої губи стали мертво сині, а метелик не ожив. Тоді я залізла на найвище дерево в саду. Можливо,  у польоті метелик  змахне крильцями ...

Я так і пояснювала лікарю швидкої, а той дивився ніжно-ніжно, слухав, вірив і залишив пігулки зеленого кольору. Але навіть від пігулок метелик не ожив. Тільки тепер я зрозуміла, що він помер. Що роблять з мертвими метеликами, а з мертвим коханням? Я не знаю...

Я вийшла на вулицю і благала людей взяти мертвого метелика, пропонувала їм за це гроші. Вони дивилися на мене, як на навіжену. Уперше побачила, як не хочуть брати гроші. Обкрадати божевільну - тяжкий гріх, бачите. Я старанно намагалася їм пояснити, що метелик - то любов, яку я не вберегла, що я слабка і не можу сама її викинути, як, скажімо, сміття... Я намагалася...

Ми так і ходили: я і мертвий метелик в долонях. У мене посиніли не тільки  руки, синці перебралися під  очі, і жоден олівець не міг їх замалювати. Тоді я взяла стару  шпильку і приколола метелика до своєї довгої чорної сукні. Тепер мертвий метелик жив у мене на грудях...

Одного вечора,  коли пронизлива тиша стала нестерпною, ми поїхали  великим автобусом. Кудись поїхали... Людей було багато, довелося стояти. Аж раптом красивий юнак поступився мені місцем. При цьому в автобусі стояли літні люди, матусі з дітьми. Та він запропонував сісти саме мені. Я пояснила хлопцеві, що стояти зовсім неважко - важко жити, коли в тебе мертвий метелик на грудях. Забери в мене метелика!

Хлопець попросив водія зупинитися і втік геть. Нещасний! Утікай швидше. А то приколю тебе до грудей і буду носити, як метелика...

Усі кудись вийшли. Навіть водій. Невже так швидко люди дістаються до місця призначення?.. А я їхала далі... Слухала Джо Кокера...

Джо Кокер – You Are So Beautiful To Me... :)