Чи знайомі Ви з творчістю Маркеса? Він сьогодні модний. Коли митець помирає, він чомусь одразу стає у стократ популярнішим. Це письменник-містифікація. Наприклад, він сам стверджував, що написав роман «Сто років самотності» з розрахунком привернути увагу до своєї творчості, а саме до повісті «Полковнику ніхто не пише», яку, наче навмисне, не помічали в літературному світі. Більше того, роман був написаний як заявка на Нобелівську премію. Автор не помилився. Але чи про самотність твір? Критики дискутують. Герої закохані, охоплені шалом пристрасті й гріха. Маркес вжив в оригіналі слово «солідат». Воно багатозначне. Серед різних його дефініцій найвиразнішою є «неприкаяні». Переклад завжди заважає, коли читаєш іншомовний текст. Чи не так? Якщо послухати роман мовою оригіналу, звучить музика пристрасті – це танго. А почалося все із гріха – інцесту. Але давай пригадаємо Біблію. Якщо ми всі діти Адама і Єви, то виходить, коли закохуємося та створюємо родину, щоб народити дітей, неминуче крокуємо до інцесту. Можливо, роман – нова версія Біблії. Чи гірка іронія автора. Читати й аналізувати можна безкінечно. Роман для читання на все життя, як мінімум. Читачів часто дратує те, що чоловіків родини Буендіа звали Хосе-Аркадіо й Ауреліано. Але запиши на аркуші імена своїх знайомих і будеш вражений різноманіттям.
Приємного читання. Трішки заздрю тобі, якщо розгортаєш цю книгу вперше…
Маркес. "Сто років самотності". Текст
Немає коментарів:
Дописати коментар